Маркування – це візитна картка товару

 

 

       Перед споживачем завжди стоїть вибір: купувати чи не купувати, що саме купувати, в якому обсязі та в якому місці (на ринку або в супермаркеті). Процес прийняття рішення про покупку починається саме з розгляду етикетки на товарі.  Тому можемо сміливо заявити, що етикетка - це перший крок до споживача. Як кожна людина має своє прізвище та ім'я, так кожний товар повинен мати свої ідентифікаційні ознаки, які повинні бути представлені для споживача в наочній зручні формі, точніше кажучи на маркуванні. 

       Маркування – текст, умовні позначення або малюнок, нанесені на упаковування і (або) товар, а також інші допоміжні засоби, призначені для ідентифікації товару або окремих його властивостей, доведення інформації до споживача про виготовлювачів (виконавців), кількісні і якісні характеристики товару.

      Маркування продукції - дозволена законодавством офіційна мова спілкування між виробником (постачальником, продавцем) та споживачем продукції. Найбільш корисна інформація для споживача, інформаційна частина маркування, повинна відповідати «принципам трьох «д» (достовірність, доступність, достатність) і не повинна вводити в оману стосовно характеристик продукту, його призначення,  ідентичності, властивостей, стану, складу, кількості, термінів придатності та умов застосування.   Маркування являється попередньою інформація для споживача про товар, який його зацікавив і повинен дати споживачеві змогу зробити правильний та усвідомлений вибір.

       Конституцією України кожному гарантовано право вільного доступу до інформації, зокрема про якість харчових продуктів і предметів побуту. Така інформація ніким не може бути засекречена (частина друга статті 50 Основного Закону).

       Крім того, частиною третьою статті 9 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

      Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Право споживача на інформацію про продукцію закріплене у статті 15: споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору (інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару).

      Звертаємо увагу на те, що вся вище перелічена інформація доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

    Для того, щоб споживач мав змогу отримати необхідну інформацію, вона має бути викладена зрозумілою йому мовою (особливо це стосується імпортованих товарів, оскільки інформація про продукт на таких товарах зазвичай на мові країни походження товару).

Якою ж мовою повинна бути викладена інформація щодо товару?

Державною мовою в Україні є українська мова (частина перша статті 10 Конституції України).

Незважаючи на прикрі випадки відсутності інформації українською на деяких імпортованих товарах в наших магазинах, обов’язковість маркування державною мовою, що ввозяться на митну територію України з інших країн, все ж таки забезпечено на законодавчому рівні.

    Отже, в загальному випадку інформація про товари непродовольчої групи має, зокрема, містити:

- назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

- дані про основні властивості продукції, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

- відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами;

- дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

- дату виготовлення;

- відомості про умови зберігання;

- гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

- правила та умови ефективного та безпечного використання продукції;

- строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

- найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

    Стосовно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачу повинна надаватись інформація про їх сертифікацію.

       Крім тексту, що несе в собі перелічену вище інформацію та зображення  торгівельної марки виробника, знаків для товарів та послуг, на маркуванні продукції можуть бути нанесені знаки відповідності.

     Зупинимося на знаках відповідності, які передбачені законодавством України.

      1. Національний знак оцінки відповідності

      

     Цей знак є єдиним знаком, що свідчить про відповідність продукції загальнообов’язковим вимогам безпеки, що діють на території України відносно продукції певної категорії. Він  належить державі, опис та правила його застосування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599.

      Національний знак відповідності (далі – знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам  технічних  регламентів, які поширюються на неї.

Примітка. Цей знак відповідності має форму, що ідентична формі національного знаку відповідності за ДСТУ 2296-93 «Національний знак відповідності. Форма, розміри, технічні вимоги та правила застосування», крім однієї відмінності, а саме: розриві основного кола на 0,22 його загальної довжини (або 80 градусів).

 

      Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис  яких  міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення  знака відповідності є обов'язковим.

    У разі підтвердження відповідності продукції, призначеним органом  з  оцінки  відповідності  поряд  із  знаком відповідності наноситься  ідентифікаційний  код  цього  органу згідно з реєстром призначених органів з оцінки відповідності.

   Знак відповідності наноситься на  продукцію  безпосередньо її  виробниками,  якщо  інше  не передбачено відповідним технічним регламентом.

    Знак  відповідності  наноситься на виріб або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію у разі неможливості або невиправданості його нанесення безпосередньо на   виріб,   якщо   інше  не  передбачено  відповідним  технічним регламентом.  Місце  та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування,    травлення,   штампування,   лиття   тощо)   знака відповідності визначається виробником продукції.

    З січня 2015 року за результатами реформування системи технічного регулювання в Україні відмінена обов’язковість застосування міждержавних (ГОСТ), національних (ДСТУ) та інших стандартів щодо якості та інших вимог по усім категоріям продукції.

    Держава забезпечуватиме лише контроль дотримання норм безпеки, що встановлені технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.

    Виробник має право маркувати продукцію цим знаком виключно тільки за позитивними результатами виробничого контролю.

    2. Станом на теперішній час «Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні» затверджений наказом Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 р. за № 466/10746.

   

       Знак відповідності дозволяється використовувати для маркування тільки сертифікованої продукції. Заявники (виготовлювачі, продавці) будь-якої країни можуть маркувати свою продукцію національним знаком відповідності за наявності сертифіката відповідності, виданого акредитованим та призначеним(уповноваженим) у встановленому порядку органом із сертифікації після одержання ліцензії на застосування знака відповідності.

 Якщо продукція входить до вищезазначеного «Переліку…» та пройшла процедуру обов’язкової сертифікації, на маркуванні продукції може застосовуватися національний знак відповідності.

   Якщо продукція не підлягає обов'язковій сертифікації, проте сертифікована з ініціативи виробника чи продавця, тобто сертифікована на добровільних засадах, при маркуванні продукції застосовується знак добровільної сертифікації. 

 

Слід зазначити, що нанесення  національного знаку відповідності не доповнює та не відміняє значення іншого маркування, яким позначається продукція, у порядку передбаченому чинним законодавством.

Заступник керівника ООВ Тишкевич В.В.